Словникова стаття (біографія П.П.Бойка) підготувала вчитель української мови та літератури Поливана Н.В.
Петро Петрович Бойко (01.09. 1925, с. Середняки Гадяцького району Полтавської області – 03.03. 2015, с. Середняки Гадяцького району Полтавської області) - учитель музики і співів, української мови, літератури і історії,відмінник народної освіти, краєзнавець, поет, самодіяльний композитор.
Народився П.П. Бойко 1 вересня 1925 року в селі Середняки Гадяцького району Полтавської області в селянській родині.
Навчався в Середняківській семирічній, Веприцькій та Петрівсько-Роменській середніх школах.
Коли почалася Велика Вітчизняна війна, П.П. Бойко закінчив 9 класів. Навчання довелося перервати. Хлопець пішов працювати в колгосп, на будівництво оборонних споруд та запасного аеродрому. Потім на плечі лягли жахи окупації. У жовтні 1942 року шістнадцятирічного юнака примусово забрано у Німеччину і відправлено у місто Ессен на фабрику різноробочим. Було три спроби втечі, вдалою виявилась лише остання. У 1945 році П. Бойко перебрався на територію, зайняту Радянською Армією, і приєднався до однієї з військових частин, служив у складі МВС, супроводжуючи після закінчення війни ешелони з репатрійованими від Гродно до Дніпропетровська.
У кінці 1945 року демобілізувався, повернувся у село Середняки. Спочатку працював у колгоспі, потім інструктором по роботі з сількорами при Петрівсько - Роменській райгазеті (1948 – 1950), завідувачем клубу в Середняках (1950 -1955). Одночасно заочно навчався спочатку в Харківському, а потім у Сталінському (Донецькому) технікумах підготовки культурно-освітніх працівників (1950 – 1954), отримав спеціальність клубного відділу, кваліфікація - організатор-методист.
У 1955 році П. П. Бойко переходить на педагогічну роботу. Працював учителем музики і співів в Березоволуцькій середній школі (1955 - 1959), Середняківській восьмирічній школі (1959 – 1960), Гадяцькій середній школі (1960 - 1961).
У 1960 – 1966 роках П.П. Бойко заочно навчався в Полтавському державному педагогічному інституті імені В.Г. Короленка по спеціальності українська мова й історія.
З 1961 року працював в Середняківській восьмирічній школі учителем української мови і літератури, історії, вихователем ГПД. У 1966 - 1973 роках був директором цієї школи.
У 1962 році П.П. Бойко організував при Середняківській восьмирічній школі літературно-творчий гурток «Середняківські проліски», що відразу став відомим завдяки своїй діяльності. Твори пролісківців друкувалися в багатьох газетах та журналах. П. Тичина присвятив їм вірш «Жайворон, прилітай іще раз», а композитор О. Білаш поклав його на музику. Гуртківці підтримували зв’язки з кобзарем Г. Гриштопою та багатьма письменниками: О. Гончаром, Ю. Смоличем, О. Ковінькою, М. Бажаном, О. Ющенком, П. Усенком, М. Сингаївським та іншими. У 1982 році брали участь у республіканському конкурсі на кращу роботу клубу книголюбів і серед 1100 клубів зайняли І місце. Двічі гуртківці представляли Україну на Всесоюзних зльотах юних літераторів та фольклористів-краєзнавців, що проходили в Москві. Про діяльність гуртка, засновником і керівником якого багато років був П.П. Бойко, розповідалось у періодичній пресі, радіопередачі «Пионерская зорька», інформбюлетні Спілки письменників України (1972, серпень), в інформаційному листі Добровільного товариства любителів книги УРСР, виданому в Києві (1986).
У 1983 році П.П. Бойко пішов на пенсію по вислузі років. Проте дорогу до шкіл Гадяцького району не забував до останніх днів життя, охоче спілкувався з дітьми, ділився досвідом з педагогами.
Петро Петрович почав друкуватися в періодичних виданнях Гадяччини з кінця сорокових років. Він автор багатьох статей, нарисів педагогічного та краєзнавчого спрямування, байок, віршів, загадок для дітей. Видано твори: «Проліски цвітуть напровесні» (1986), «М. І. Савич - однодумець Кобзаря» (1992), «Весняночка. Зозулині чобіточки» (1992), «Живі джерела» (1994), «Загадки від дідуся Петруся» (2000), «М. І. Савич з Середняків - однодумець Кобзаря» (2001), «Дума про Матір і Батьківську хату» (2002), «Не дуріте самі себе» (2002), «Смішинки із Середняківської торбинки» (2003), «Журавлині зустрічі» (2008), «М.І. Савич із Середняків – однодумець Кобзаря» (2013), «Середняківська пісня про Кобзаря» (2014).
П.П. Бойко був співавтором колективних видань: «Заспівувач» (спогад про Павла Усенка) (1982), «Полтавщина» (енциклопедичний довідник) (1992), «Дорога до Сонця» (збірка творів членів гуртка «Середняківські проліски») (2002). Автор вступної статті та упорядник книжок Н. Фесенко: «Українська Білосніжка» (1993), «Дівчинка в лісі» (2007), «Хрещення України-Руси» (2008).
Також П.П. Бойко видав збірки пісень «Журавлі» (2000), «Сива журавка» (2000), «Де Шамрайка-річечка осоку пряде» (2003), «Середняківські співаночки обрядові» (2003). Самодіяльний композитор писав музику до власних творів та поезій земляків Г. Шанька, М. Рощі, Н. Фесенко, С. Стогнія, та інших. Пісня «Журавлі» («В синім небі весінні паради…») на слова Ю. Кругляка, музику П. П. Бойка стала народною.
За багаторічну сумлінну працю, успіхи у вихованні підростаючого покоління Петра Петровича нагороджено нагрудними значками «Відмінник народної освіти» (1976), «Активіст товариства книголюбів» (1987), медаллю «Ветеран праці» (1988), Дипломом Полтавського управління культури (1965), Почесними Грамотами Міністерства Освіти (1974, 1982), Полтавської обласної організації добровільного товариства любителів книги (1987), Полтавського обласного та Гадяцького районного відділів народної освіти (неодноразово). З 1994 року він був членом Полтавської спілки літераторів.
П.П. Бойко помер 3 березня 2015 року. Похований у рідному селі Середняки. Земляки шанують пам'ять про нього. При Середняківській загальноосвітній школі І – ІІ ступенів діє музей, засновником якого був П.П. Бойко. Один з його розділів присвячений життєвому і творчому шляхові Петра Петровича.
Л-ра:
Бойко П. Журавлині зустрічі. – Гадяч, 2008. – 116 с.
Недовіс Л. Недовіс О. Лесині джерела: Література рідного краю. Хрестоматія. - Гадяч, 1996. – С. 22 – 31.
Шанько Г. Літературна Гадяччина: Нарис-довідник. - Гадяч, 1996. – С. 83 -87.
|
